З крісла колісного за кермо: як Дар’я Мудрик опановує курс у першій вінницькій безбар’єрній автошколі

• Учениця Вінницького ВВПУ Дар’я Мудрик проходить курс у першій безбар’єрній автошколі міста.

• Власне авто для неї — символ мобільності, свободи та можливості активніше працювати й жити. 

Учениця Вінницького вищого професійного училища Департаменту поліції охорони Дар’я Мудрик долучилася до флагманської програми Першої леді України Олени Зеленської «Безбар’єрні автошколи». Автошкола ВВПУ ДПО стала першою безбар’єрною в Вінниці та сьомою в Україні, відкривши можливості для навчання водінню без перешкод.

Дар’я Мудрик, 23-річна філологиня англійської мови та графічна дизайнерка, нині працює інструкторкою першого контакту та фандрейзеркою у всеукраїнській громадській організації «Група активної реабілітації», яка займається правами людей з інвалідністю, зокрема тих, хто має ураження спинного мозку та пересувається на кріслах колісних.

— Ми активно просуваємо тему безбар’єрності, тому поява подібних автошкіл — це надзвичайно важливий крок. Наша організація повністю підтримує ініціативу і сподівається, щоб такі школи поширювались і вдосконалювались, — зазначає учениця автошколи.

Дар’я отримала травму у дуже ранньому віці — у три з половиною роки.

— Я потрапила в автокатастрофу з батьками. Вони загинули, а я отримала травму спинного мозку. Не пам’ятаю, як це — ходити. Може, воно і на краще… не знаю, — каже Даша.

Вихованням займалися бабуся та дідусь, рідні, які з дитинства допомагали дівчині адаптуватися до життя без бар’єрів.

— Я рада, що в мене є вони. Вони займалися мною, піклувалися, не боялися труднощів. Тоді ще про безбар’єрність в Україні майже не говорили, але мене відправили у звичайну школу. Це було непросто для всіх — і для адміністрації, і для мене. Але завдяки цьому я навчилася адаптуватися, почуватися впевнено серед інших. Школу закінчила з срібною медаллю. Трохи заучка, — сміючись додає. — Було непросто, бо школа не мала спеціальних умов, але це допомогло мені відчути впевненість у собі й не
відрізняти себе від інших, — розповідає дівчина.

Нині Дар’я працює у всеукраїнській організації «Група активної реабілітації», яка підтримує людей на кріслах колісних. Вона допомагає людям з ураженням спинного мозку повертатися до активного життя та відстоює права осіб з інвалідністю.

Для Дар’ї мобільність — це не лише зручність, а й робота:

— Моє життя зараз дуже насичене. Ми реалізуємо міжобласні проєкти, і питання логістики тут критично важливе. Потягом можна дістатися, спецвагон замовити — теж можливо, але це не завжди найзручніше. А коли є власне авто — усе стає набагато простіше: можна планувати поїздки самостійно, — ділиться вона.

На запитання, як Дар’я дізналася про безбар’єрну автошколу, вона лише усміхається:

— Це цікава історія. Ми з колегою працюємо в госпіталях, і якось до нього звернулися журналісти. Вони сказали, що у нас, у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, з’явилася машина для здачі іспиту людям з інвалідністю. Але в області не було жодної автошколи, яка б навчала таких людей. І ми записали ролик — буквально «нам потрібна автошкола!»

У мого колеги є автомобіль, і він теж пересувається на кріслі колісному. А в мене навіть посвідчення не було. Їхати в Київ чи інші міста — не варіант. І от через деякий час, коли я була у відрядженні в Рівному, колега пише: «Даша, у Вінниці відкрилася автошкола! Ось номер Ігор Шелепко, відповідальний автошколи ВВПУ ДПО — дзвони!»

Дарина сміється, згадуючи, як спершу відкладала це на потім. Вона думала, що приїде втомлена і спершу відпочине. Та потім зрозуміла: чому б не зробити щось для себе? Тож вона зателефонувала, записалася — і зараз проходить теоретичну частину навчання.

Даша каже, що навчання в автошколі їй дуже подобається:

— Комунікація прекрасна, логістика зручна. Все продумано — пандуси, кабінети, ставлення викладачів. Я не відчуваю жодного дискомфорту.

Вона жартує про єдиний свій страх: «Мене переслідує тільки сон, який мені наснився на початку навчання: що я не здала іспит, бо не змогла припаркуватися паралельно! Це поки єдине, чого боюся.»

Про навчальний процес розповідає з ентузіазмом:

— Наразі мені запамяталась тема — регулювальник. Було дуже цікаво її вивчати. Наш викладач гарно, доступно пояснює, до кожного знаходить підхід.

На запитання, яку свободу вона очікує після отримання водійського посвідчення, Даша відповідає не задумуючись:

— Я зараз скажу саму смішну річ, але я мрію, що одного літнього ранку прокидаюсь о четвертій, сідаю за кермо, вмикаю улюблену музику і їду на риболовлю. І щоб мене ніхто не чіпав. Це — моя дитяча мрія: слухати музику саме в своєму авто.

Та додає серйозніше:

— Звичайно, для мене це ще й про роботу. Авто дає свободу, мобільність і можливість робити більше. Зараз доступність і безбар’єрність в Україні стають реальною частиною життя. І я мрію, щоб ця тенденція тільки розвивалася.

Програма «Безбар’єрні автошколи» активно розширює свої горизонти, створюючи більше можливостей для людей з інвалідністю та сприяючи формуванню справді інклюзивного суспільства в Україні. 

Читайте також:

Під «Росією» — історія. Археологи знайшли старовинну монету, кераміку та артефакти Другої світової

На майдані Небесної Сотні облаштовують ділянку безбар’єрного маршруту: що саме зміниться

На Вінниччині дощитиме, але вже з четверга погода зміниться

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.